У самому центрі Лондона, у престижному аналітичному центрі Chatham House, відбулася презентація документальної виставки «Щоденники війни: непочуті голоси українських дітей». Вона розповідає особисті історії дітей і підлітків, які стали свідками війни в Україні, змушені були покинути свої домівки, пережили окупацію чи обстріли.
Проєкт охоплює 14 історій дітей із різних регіонів України: Донеччини, Харківщини, Херсонщини, Київщини. В експозиції представлені їхні щоденники, малюнки, записки, особисті речі, що дають змогу зрозуміти, як війна виглядає очима молодого покоління.
Серед гостей відкриття були відомі українські та міжнародні діячі, зокрема “Залізний генерал” України та Посол України у Великобританії Валерій Залужний, правозахисниця Олександра Матвійчук, Юлія Паєвська (Тайра), парамедикиня, волонтерка, колишня військовополонена, яка пережила російський полон і продовжує бути голосом України на міжнародній арені, та ірландський актор Джек Глісон, відомий своєю роллю в серіалі “Гра престолів”, Орися Луцевич, експерт, менеджер Українського форуму Chatham House, Шахіда Тулаганова — військова журналістка, режисерка і продюсерка документальних фільмів, Номінантка Emmy TV Awards, Стівен Хоффман, керівник відділу досліджень і комунікацій “UK Friends of Ukraine” та багато інших міжнародних діячів й преддставників британської спільноти.
Як обирали історії дітей
Ініціаторка та візіонерка проєкту виставки Христина Храновська розповіла, що відбирати матеріали було непросто:
“Дітей, які готові розповісти свою історію, було близько сотні. Ми обрали 14 різних історій, щоб показати різні регіони, різний вік, різні обставини. Важливо було залучити психологів, адже для дітей це важкий досвід, і ми мали правильно вибудувати комунікацію”.
За її словами, кожне нове місто, де проходить виставка, — це можливість розповісти світу про війну без метафор і фільтрів.
“Кожна нова виставка War Diaries – це не просто нове місто на мапі світу, це шанс донести правду, й можливість взаємодіяти з тими, хто, можливо, ніколи не уявляв, як виглядає війна очима дитини.
Коли люди бачать ці малюнки, читають ці слова – війна перестає бути абстрактними заголовками. Вона стає історіями реальних дітей, які втратили дім, батьків, спокійне дитинство. І кожна подібна зустріч – це ще один крок до того, щоб їхні голоси не залишилися непочутими”.
У Лондоні проєкт відвідали також студенти з провідних університетів — University College London (UCL), King’s College та London School of Economics (LSE).
Документальний фільм про Маріуполь
Окремий акцент під час виставки зробили на документальному фільмі Владислава Пятіна-Пономаренка.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, йому було лише 16 років. Протягом 75 днів окупації Маріуполя він вів відеощоденник, записуючи те, що відбувалося навколо: зруйновані будинки, тіла на вулицях, пожежі в лікарнях, людей, які вмирали від голоду і спраги.
Фільм показали студентам лондонських вишів, після чого відбулося обговорення. Один із глядачів сказав:
“Це змінює наше сприйняття війни. Ми читаємо про це в новинах, але тут ми бачимо очима людини, яка була всередині цього пекла”.
Сам Владислав так пояснює свою мотивацію:
“Це була не просто облога. Це була спроба стерти місто з лиця землі. Стерти людей, їхні спогади, їхню реальність. Я знімав, бо розумів: якщо я виживу, ці кадри мають побачити інші. Це важливо показати через очі звичайних людей. Я сказав собі: якщо ти мріяв бути журналістом — роби. Це дало мені новий поштовх, і я працюю над тим, щоб через творчість і документальні роботи піднімати важливі теми”.
Джек Глісон: “Це про силу і стійкість українців”
Ірландський актор Джек Глісон, який із початку повномасштабної війни підтримує Україну, зачитав уривок зі щоденника 9-річного Єгора Кравцова з Маріуполя.
Після заходу Глісон поділився своїми враженнями:
“Ця виставка відкриває людям очі та дає змогу побачити реалії війни — на відміну від сухих цифр і офіційних звітів, які ми читаємо в газетах. Він надає людського виміру тій боротьбі, яку сьогодні веде Україна; боротьбі, що загрожує не лише безпеці всієї Європи, а й фундаментальному праву України на суверенітет, безпеку та мир. Найбільше мене вразила неймовірна стійкість і сила українців перед обличчям такої великої втрати та болю. Зрештою, це справді надихає — бачити й читати про їхню відвагу та хоробрість, навіть у такому юному віці”
Актор також згадав свій візит до України:
“Я був у Львові та Києві, і мене вразила не лише архітектура, а й те, як українці зберігають свою культуру навіть у найтемніші часи. Особливо мені запам’яталися дивовижні театри, які я відвідав, смачна кухня та тепла гостинність, з якою мене зустрічали всюди. Дякую українцям за такий теплий прийом, і я не можу дочекатися, коли знову сюди повернуся!”
«Читати ці записи боляче, але їх мають почути»
За словами Христини Храновської, виставка викликає сильні емоції в кожному місті, де її показують:
“Кожній матері важко читати ці записи, бо вони про дітей, які втрачають своє дитинство. Але реакція всюди однакова: люди співчувають, хочуть допомогти, запитують, як можна підтримати цих дітей”.
Зараз виставка перебуває в Нідерландах, у Воєнному музеї, і буде там до кінця серпня. Далі її планують представити в Норвегії вже цього літа.
Чому це важливо?
Ця виставка — ще один доказ, що війна в Україні не може стати звичною новиною. Вона триває, і діти продовжують втрачати домівки, рідних, відчуття безпеки.
Голос цих дітей має звучати голосно, щоб світ не забув: Україна бореться не лише за території, а й за своє майбутнє покоління.