Історія часто вважається “важливим, але нудним” предметом. В учнів вона нерідко асоціюється з марафонами зазубрювання дат, прізвищ і складних термінів. Але що, якщо проблема не в самій дисципліні, а в підходах до її викладання?
“УП. Життя” поговорила про це з співавтором методичних матеріалів освітнього проєкту “Скарб” Валерієм Хмельницьким, вчителькою історії Марією Воротило та кандидаткою історичних наук Антоніною Макаревич. Експерти поділились порадами й інструментами, які допоможуть цікаво викладати історію дітям в XXI столітті, а також роздумами, чи має історія подобатися всім і що насправді варто залишити в центрі шкільного курсу.
Чи мають уроки історії подобатися всім?
Валерій Хмельницький, співавтор методичних матеріалів освітнього проєкту “Скарб”, вважає, що не варто намагатися зробити так, щоб кожна дитина захоплювалась історією з однаковою пристрастю – на його переконання, ставити таку велику ціль навіть шкідливо.
“Не всіх дітей цікавить історія – і це нормально, не треба від усіх очікувати вогню в очах при згадці про події минулого. Природно, що комусь подобається фізика, а комусь – танці. Це круто, треба максимально підтримувати саме цей природний інтерес дитини. Тоді вона отримує кайф від освіти, більше довіряє вам як дорослому/вчителю/частинці освітньої системи”, – зазначає педагог.
Водночас експерт погоджується, що існує певна база історичних знань, необхідна кожній людині.
Що руйнує інтерес учнів до історії (і як цього уникнути)?
Марія Воротило, вчителька історії, блогерка й авторка уроків для освітнього проєкту “Скарб”, вважає, що найчастіше інтерес “вбиває” суха подача: коли історія зводиться до дат і параграфів – без контексту, без емоцій, без зв’язку з сучасністю.
“Діти “засинають на уроці” через відсутність азарту, пошуку правди. Йдеться про випадки, коли учням просто “видають істину”, не дають можливості засумніватись у логіці подій. Тоді в учнів немає можливості самому щось дізнатись, знайти інформацію, поставити питання. Для прикладу, так працює механічне заучування дат і фактів – без пояснення, чому це важливо? Чому саме ці дати? А чому саме ці люди? А чому ця подія передувала тій?” – пояснює експертка.
Антоніна Макаревич, кандидатка історичних наук та співавторка методичних матеріалів для освітнього проєкту “Скарб”, погоджується, що інтерес до вивчення історії “вбиває” подача історії без обговорення.
“Так було, крапка” – це слухати нецікаво. Історія – це про життя, про наших предків, які любили, ненавиділи, співчували, страждали, міркували, приймали різні рішення. Ці рішення можна обговорювати, обмірковувати, аналізувати. І це цікаво, коли ми залучаємо учнівство до жвавих обговорень”, – зазначає вона.
Як пробудити інтерес дітей до історії?
Марія Воротило, вчителька історії, блогерка й популяризаторка історії, зазначає, що сучасне покоління дітей не звикло до монотонної лекції на 45 хвилин, наповненої датами, різними персонажами і дивними для них термінами. Тому потрібно змінювати “форму подачі” матеріалу.
“Ми повинні давати той же матеріал, але іншими шляхами, щоб певні моменти уроку запам’яталися і вчителю, і дітям. Уроки можна перетворювати на історичні квести, кіносеанси з обговоренням, майстерки з виготовлення артефактів або розігрувати події у форматі “суду” чи “репортажу з минулого”, де у кожного учня буде своя унікальна роль.
Коли учні бачать, що історія – не голий текст у книжці, а пригода з вибором, емоціями й творчістю, – інтерес з’являється сам собою”, – говорить вчителька.
Антоніна Макаревич, кандидатка історичних наук, співавторка підручників і посібників з історії і громадянської освіти, вважає, що головний секрет – показати, що історія – це не про рандомних людей і далекі події, а про живі історії, які пояснюють наш сьогоднішній світ.
“Донесіть до дітей, що саме в історії криються відповіді на питання: “Чому ваш район називається саме так?”, “Звідки взялася ваша улюблена страва?”, “Чому ми святкуємо саме ці свята?”. Коли учні й учениці розуміють, що історія оточує їх щодня, вона перестає бути абстракцією.
Потужний інструмент – персоналізація. Коли ми говоримо: “Уявіть, що ви – 14-річний підліток у Києві у XIII столітті. Як би ви провели свій день?” Учні миттєво включаються, коли можуть себе уявити на місці історичних персонажів”, – зазначає експертка.